ОГЛЯ Labyrinthine – Console Edition

Labyrinthine – Console Edition – це гра-головоломка, прихована в захопливому сюжеті. Так, формулювання може бути трохи дивним, але саме таким воно є. По-перше, я з нетерпінням чекав на цю гру ще з раннього доступу, але в неї є одна велика проблема (для мене): я не люблю довго чекати на нові оновлення та постійно повертатися до чогось після довгої перерви.

Ось чому я відклав Phasmophobia (хоча мені не вистачає постійних товаришів по команді). Потім, після виходу гри, ми з друзями нарешті вирішили одного вечора взяти її та пограти. Гра вийшла на ПК кілька років тому та отримала переважно позитивні відгуки. Тепер вона вийде на консолях у 2025 році, і вона готова знову втілити в життя свої лабіринти та жахи.

Це симулятор жахів, який змушує вас блукати з думкою: «Я вже був тут раніше», але щоразу ви відчуваєте щось інше. Спочатку я насправді мав низькі очікування від Labyrinthine – Console Edition. Судячи з трейлера та скріншотів, це виглядало як чергова пародія на Phasmaphobia, тільки дія відбувається в лабіринті. Виявляється, це якась історія жахів із сюжетом.

Не знаю, чи розділи гри виходять поетапно, чи історія розповідається одразу, але мені здається, що я схиляюся до першого. У першому та другому розділах ми опиняємося в тому, що трейлер називає «лабіринтом», густому лісі, де легко заблукати лише з ліхтариком та компасом. Використання світлових стрижнів для прокладання шляху через лабіринт здається простою концепцією, але вона швидко перетворюється на дуже цікавий лабіринт хаосу, головоломок, монстрів та чистої плутанини.

У міру просування ми зустрічаємо місця з головоломками, які, коли їх розгадати, дозволяють нам просуватися далі. Монстри також блукають лабіринтом, з якого ми повинні втекти, тим самим перешкоджаючи нашому просуванню. Але починаючи з третього розділу, тема «лабіринту» починає дещо розгалужуватися, оскільки нам доводиться орієнтуватися в будинку, шукати ключі, щоб відчинити двері, і так далі по колу.

Після другого етапу локації стають набагато різноманітнішими, а їхня тематика все менше нагадує попередні етапи. Хоча зрозуміло, що ми проходимо сюжет, навіть локація на болоті зрештою була просто заплутаною локацією на болоті, а не лабіринтом. Однак останній рівень, з шахтою, був великим викликом, бо він був таким великим. Але загалом розробники виконали чудову роботу та представили гідну гру з різноманітними локаціями, головоломками та мобами. В кінці гри навіть був «музей» з мобами, але після шести годин криків та сміху ми навіть не встигли їх запам’ятати, тому просто подивилися та рушили далі.

У грі також є унікальний механізм карти, який переносить вас у різні локації. Розв’язуючи головоломки, відкриваються нові двері, і ви потрапляєте в іншу зону. На мою думку, «Лабіринт» — це та гра, в яку не хочеться грати в одиночному режимі, але вона все одно лякає вас у багатокористувацькому режимі, бо певні головоломки та монстри змусять вас загубитися в глибинах цього кошмару. Сцени жахів дуже зв’язні та через деякий час стають справді страшними. Атмосфера — як вишенька на торті. Ви повністю занурюєтеся в гру вже через кілька хвилин, а потім вам стає зовсім страшно.

Загалом, Labyrinthine – Console Edition — це цікава гра, особливо для гри з друзями. Хоча перші розділи можуть здатися трохи нудними, пізніше вони стають набагато різноманітнішими та захопливішими. Тут темно, навіть з ліхтариком, що не дуже допомагає. Прогулянка поодинці цими вузькими коридорами — справжнє випробування. Якщо грати соло, то на її проходження знадобиться близько 1-2 годин.

Це проста гра, яка не вимагає особливих розумових зусиль, але має чудову атмосферу. Гра дуже добре підходить для спільної гри на вечір. Грати соло, ймовірно, було б дуже складно; навіть утрьох з нас не вдалося б пройти її менш ніж за шість годин. Хоча головоломки місцями були зрозумілі, ми все одно були неймовірно повільними, не кажучи вже про те, що часто губилися в лабіринтах.